Корисні посилання

Хто має право забирати дітей із садочка

Часом батьки, затримуючись на роботі або з інших причин, доручають забрати малюка з дошкільного закладу своїм старшим дітям.

Розглянемо юридично, чи вправі вихователь відпускати свого вихованця додому у супроводі старших братика чи сестрички

Відповідно до частини другої статті 151 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 № 2947-ІІІ (СК) батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Згідно з частиною третьою статті 8 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 № 2628-ІІІ (далі — Закон про дошкільну освіту) батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності.

Дошкільний навчальний заклад, у свою чергу, створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров’я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання (ч. 2 ст. 11 Закону про дошкільну освіту). Отже, дошкільний навчальний заклад відповідає за безпеку дитини під час її перебування в закладі.

Частиною четвертою статті 259 СК визначено, що повнолітні особи мають право брати участь у вихованні своїх неповнолітніх братів та сестер незалежно від місця їхнього проживання. Як визначено у частині другій статті 6 СК: малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років неповнолітньою — у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Положеннями частини першої статті 30 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 № 435-ІV (ЦК) передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Згідно зі статтею 31 ЦК фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має часткову цивільну дієздатність і не несе відповідальності за завдану нею шкоду.

З огляду на це педагогічний працівник дошкільного навчального закладу не вправі передавати вихованців малолітнім особам, зокрема їхнім сестрі чи брату.

Привчаємо до самостійності

У деяких сім’ях дитину довго вважають маленькою. Не бажають і не вміють побачити, що вона дорослішає, опікують як безпомічну істоту, блокують розвиток її самостійності. Виконують все за дитину, а вона лише самодоволенно відкриває рот перед простягнутою ложкою, вередливо підставляє ногу, щоб на неї надягли чобіток. Дорослі, особливо бабусі, роблять своєму улюбленцю ведмежу послугу - виставляють дитину перед чужими людьми невмійкою, від чого самому малюку стає ніяково. Такі, звикнувши до надмірної опіки, у дитячому садку почуваються безпорадними і самотніми. Проте діти легше буде пристосовуватися до умов суспільного виховання, якщо в сім’ї вона оволодіє елементарними навичками самообслуговування.

Отже, якими навичками самообслуговування та культурно-гігєнічними має володіти

3-річна дитина:

· Акуратно та самостійно їсти; ретельно пережовувати їжу; користуватися серветкою; не кришити хліб; не проливати суп; виходити з-за столу тільки після закінчення їди; дякувати;

· Засукувати рукава під час умивання, мити руки і обличчя, не розбризкуючи води, не обливати одяг; користуватися милом; витирати руки і обличчя рушником, вішати його на місце;

· Своєчасно користуватися носовою хустинкою; туалетом; бути охайним, причісуватися; помічати та усувати самостійно чи з допомогою дорослих недоліки, неохайність в одязі;

· Своєчасно або ж з невеликою допомогою дорослого одягатися, намагатися застібувати ґудзики, зав’язувати шнурки; самостійно знімати одяг та взуття, акуратно складати одяг;

· Вранці чи після денного сну допомагати дорослим застеляти ліжко.

Якщо вашому малюку ще немає 3-х років, потурбуйтесь про те, щоб він мав хоча б елементарне уявлення про побутове самообслуговування, тобто був би у процесі оволодіння певними навичками.

Саме ці навички самообслуговування визначені державними програмами виховання в дошкільних закладах як посильні для оволодіння і потрібні для становлення маленької людини.

Якщо дитина опанує ці навички з раннього дитинства, вона буде виконувати їх надалі без зайвих нагадувань.

Дитина всього вчиться вперше. Є вміння, якими вона оволодіває наче сама, наслідуючи дорослих: зняти черевики, скласти на стільчик свій одяг. Є вміння, яких навчають: застібають ґудзики, розстібувати пряжку, зав’язувати шапочку тощо. Дитині цікаво все. Треба тільки не відбивати бажання. Частіше хваліть, заохочуйте, підтримуйте малюка навіть тоді, коли він надів сорочку навиворіт. Бо він так старався, він прийшов вам показати, як він одягався, який він молодець і чекає схвалення. Скажіть йому: «Як добре і швидко ти одягся». А потім ненав’язливо перевдягніть його, розкажіть, як відрізнити лицьову сторону одягу від вивороту. Схваленнями ви створите емоційно сприятливий стан. І цим ви доб»єтеся більшого успіху, ніж готовими зірватися з ваших вуст докорами. Варто зважати на те, що осудження значною мірою менш інформативно, ніж схвалення, оскільки, сварячи дитину, ми говоримо їй про те, чого не можна робити, але нічого не кажемо про те, що і як треба.

Не обмежуйте діяльність дитини надто суворо. Намагайтесь, щоб дитина була не простим спостерігачем, а активним учасником всіх доступних їх побутових процесів: разом з вами вона має готуватися до прогулянки, прийому їжі; прибирати у своєму куточку; вчитися залучати малюка все це робити систематично, то досить швидко багато чого він навчиться виконувати самостійно без зайвих нагадувань.

Учіть малюка самостійно їсти, одягатися і роздягатися, контролювати власні потреби і навіть по можливості допомагати вам у домашніх справах. Такий малюк росте незалежним, впевненим, відкритим.

У перші дні в дитячому садку без мами, без її опіки і захисту треба розраховувати лише на себе. Незнайомих дорослих малюк тримає на відстані, а тут слід близько контактувати з ними під час одягання, годування тощо. До того ж все це вони роблять зовсім не так, як мама чи бабуся. У дитини нарощується несприйняття такої допомоги, протест. Отже, виникає ще одна ситуація, яка погіршує її самопочуття. Тому питання самостійності дитини – зовсім не марне для сім»ї, яка планує віддати дитину до дитячого садка.

Привчений самостійно одягатися і роздягатися, умиватися та охайно їсти, користуватися за потреби носовичком, рушником, горщиком – малюк буде почуватися в нових умовах значно легше і впевненіше, ніж той, що приходить до дитячого садка нічого не вміючи, відчуваючи свою безпорадність, безпомічність і потерпаючи від цього.

Кiлькiсть переглядiв: 487

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.